Уряд “збриває” з грального бізнесу в 99 раз більше, ніж за перші 6 місяців мирного 2021-го. Хтось скаже: “магія”, але точно не оператори ринку та зацікавленні у ліцензійній грі гравці.
У попередньому матеріалі The Gambler писав про реалії податкового навантаження на гральний бізнес сьогодні. Невже за три роки не знайшлось рішення, яке б підходило всім сторонам процесу і спонукало заходити сюди інвесторів?
Це основні зміни, які мав би внести в оподаткування грального бізнесу єдиний законопроект, який створювався на честь легалізації галузі.
У хронології розгляду в картці законопроекту 2713-д останньою датою, коли про нього згадували, вказується грудень 22-го року. “Застиг” у парламенті документ ще від моменту, як його проголосували в першому читанні - в липні 2021-го. Відтоді були самі лише поправки і рекомендації комітетів. Цей “юридичний довгобуд” мав вирішити всі вищезгадані спірні питання про те, як компаніям грального бізнесу платити податки. А також вирішити питання сплати податку самим гравцем, бо це ще один фактор, який сприяє розвитку нелегальних закладів. Але тема 2713-д завжди була не на часі. А згодом ситуації і скандали на ринку начебто провокували у суспільстві обговорення того, що делікатна тема ігорки має існувати у “найгостріших”, їжакових рукавичках…
Нині податок на виграш в Україні - це 18% ПДФО та 1,5% військовий збір незалежно від суми виграшу і незалежно від вирахування витрат на гру. Тобто навіть якщо гравець виграв менше, ніж до цього програв, все одно платить з усієї суми 19,5% податків.
В іноземних країнах гральний бізнес оподатковується по-різному: десь сплачують податки зі всієї суми, є випадки, де враховуються витрати, а є моделі, де витрати навпаки - не враховуються, але є мінімальна сума, яка не оподатковується (так у Польщі).
Основною ідеєю податкових вимог всюди є одна спільна: податки на виграш повинні встановлюватись таким чином, щоб людині було вигідніше грати легально, тому що гравець, який хоче грати - піде і буде грати будь-де.
Те, що відбувається зараз із ринком ліцензійних наземних гральних закладів чудово демонструє абсурд, що склався через відсутність адекватних вимог до бізнесу. По-перше, гравцю куди вигідніше піти пограти у нелегальний заклад, аби не “світити” дані, по-друге, не ідентифікувати себе як платника податків. Ну, і не платити з виграшу податок, бо ж у залах підпільних ти отримуєш кеш на руки. І ніхто не спитає, скільки ти звідти виніс, а скільки - витратив на гру.
Мало хто знає, що під час легалізації ігорки між владою і бізнесом була неформальна домовленість: організатори бізнесу купують найдорожчу ліцензію в Європі, держава - встановлює спеціальний податковий режим, який адекватно регулює ринок і влаштовує як інвесторів, так і державну казну. Втім виконала обіцянку лише одна сторона, а інша - почала міняти коней на переправі.
Тим паче, що в суспільстві “високий градус” образи на “погану і винну в усьому” ігорку дуже легко підтримувати. Після такого мало хто буде розбиратися, що врешті обіцяли, що ухвалили, та хто насправді скільки платить податків?
Так, наприклад, на початку 23-го року Рада заборонила гральному бізнесу перебувати на спрощеній системі оподаткування, зробивши з цього сенсаційне відкриття для тих, хто до цього новинами грального ринку не цікавився.
15 березня, через кілька тижнів після початку повномасштабного вторгнення, парламент підтримав законопроект. У ньому йшлося про 40 нововведень для бізнесу під час воєнного стану. По факту, компаніям з оборотом до 10 млрд грн дозволили перейти на спрощену систему оподаткування, як на третій групі ФОП. І замість ПДВ (20%) та податку на прибуток (18%) вони платили 2% з доходу.
Про те, що цим нововведенням може користуватися гральний бізнес - мовчали і не згадували більше півроку: ані депутати, ані журналісти про це не говорили.
Але диво таки трапилось. І коли податківці все ж вирішили почитати, що там наприймали депутати з шоком від неочікуванного нападом росії, шпальтами миттєво “полетіла” саме інформація, що практично весь гральний бізнес скористався лазівкою. І значно зменшив відрахування до бюджету. До переходу ці компанії сплачували в середньому 200 000 грн податків на день, після – до 23 000 грн.
І ніхто не перевіряв, чи відповідають ці наративи дійсності…
Вищезгаданий скандал спровокував подальше “судилище” і дав перший натяк тим, хто чекав справедливого податкового регулювання, що 2713-д вже навряд чи колись розглядатимуть. Далі були скандали із підсанкційним Parimatch та закритим Ibox банком…
“Закріпили результат” постійні “перемоги” у інформаційних повідомленнях різних чиновників про рекордні суми податків, зібраних з грального бізнесу. Голова парламентського комітету із питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев місяць тому заявив, що галузь азартних ігор за січень-червень 2024 року сплатила 8,4 млрд грн податків до бюджету. Це, мовляв, втричі більше, ніж за аналогічний період 2023-го.
То про який 2713-д може йти мова, якщо у всіх попередніх статтях законопроект згадувався, як “такий, що зменшує податки в два рази”? Звісно ж, законопроект, який підтримали у першому читанні - поховано. Разом з перспективами запросити на вигідні умови для розвитку галузі іноземних інвесторів.
Ще новини про гральний бізнес України та світу:
В Уряді заговорили про податки, але ігорка знов не у списку тем
Мережа нелегальних залів - все. Ексклюзив від The Gambler
“Штучна” реклама. Блогер звинуватив казино у підробці відеовідгуків про казино
The Gambler - це інсайдерська інформація про проблеми, з якими стикається молодий ринок легальних азартних ігор в Україні. Легальний азарт - це захист гравців, соціальна відповідальність, дотримання закону, інвестиції та надходження до бюджету країни. Хто намагається знищити легальний азарт, прикриваючись благими намірами?
The Gambler - це боротьба з «чорними» гральними залами, які заробляють на людському горі та нищать економіку країни. Розкриємо всі схеми нелегалів разом!
.webp)